Recording of ROUNDTABLE TWO English 

WELCOME - The two part event entitled ‘Revolutionary Moments’ commemorates  Art and Protest inspired and connected to two moments of mass-mobilisation, the first in  in Poland 20 years ago and  the second in Ukraine 5 years ago. ‘Revolutionary Moments’  consists of both a contemporary art exhibit (1.12.2009-20.12.2009) and a one day academic and practitioner conference (19.12.2009).  Both events are held in Kyiv, Ukraine at the Centre For Contemporary Art  at the University of The Kyiv Mohyla Academy.

‘Revolutionary Moments’

A Symposium on

Protest, Politics and Art 

“… because everything is political…”

- (Unknown)

This two-part event, its title and its theme were born out of several intense discussions between Jerzy Onuch and my self. Our discussions based on a conceptual framework I develop in my doctoral thesis (Revolutionary Moments and Revolutionary Movements: An Analysis of Mass-Mobilization in Argentina in 2001 and Ukraine in 2004) inspired our first ever collaboration. Our debate moved from a theoretical review of revolutions and moments of mass-protest, to the role of politics in art and art in politics, then again on to the art of protest and protest art. We discussed how it seemed to be the case that in so many instances artists and activists themselves overlapped and contemporary art booms where somehow connected to periods of intense social change and protest booms. 

“… in order to have a revolutionary moment, you must have an existing and ongoing revolutionary movement…”

- (Onuch, 2009)

We finally settled on series of conversations about how art and politics, as well as the actors responsible for their existence (artists, curators, historians, the viewing public, or politicians, activists, analysts, media pundits and ‘ordinary citizens’) are only ‘visible’ in particular and brief “moments” in time. All the while the movements behind political and art events (such as protests, exhibits/installations) are part of an on-going process. It became clear that he in his professional work as a curator and artists and I in my academic research were both intensely fascinated with these ‘moments’ in time, when a political or artistic movement/actor becomes visible, is put on stage, or is staged. The moment, although dynamic, seems to be a prick point in time and is connected to an ongoing movement, the moment is thus both stillness and motion, revolutionary rupture and continuity.

“the world is a stage”

- (Shakespeare) 

Furthermore, we identified two ‘revolutionary moments’ in Poland (and neighboring countries) in 1989 (and in the late 1980s more broadly) and the so-called  Ukrainian ‘Orange Revolution’ in 2004. The 1989 and 2004  can be framed and analyzed as ‘moments’ of revolutionary cultural, social and political change. The obvious visibility of ‘mass-mobilization’ placed Polish and Ukrainian activists and ‘ordinary citizens’ on the world stage, their role as political actors was extraordinary, indispensable and momentarily global.  Jerzy and I began discussing how in both countries  there were

booms in participation in civic and cultural activity that these flourished reciprocally and even collided, making both profoundly visible and suddenly notable in media in the public sphere. We thought it could be useful to explore how in such ‘revolutionary moments’ activism and artistic or cultural critique overlap. 

The purpose of this combined event is to have a discussion about the politics of such ‘revolutionary moments’, including an analysis of the role of the ideas, actors and institutions involved in moments of mass-mobilization and the contemporary art that is inspired by or inspires such ‘revolutionary moments’. First, the citylights/installations /workshops/performances/art actions by the Ukrainian REP (activist/artist) group and other invited artist, activists will explore the artistic aspects of the ideas of revolution, ‘revolutionary moments’, and stages/staging in contemporary art. Second, the symposium will dedicate two panels to the politics of protest and the interaction between politics and art. 

The first panel, academic in nature, will assess the mechanisms behind ‘moments’ of mass-mobilization in 1989 and specifically in Ukraine in 2004 – elucidating the ideas, actors and institutions of central importance in the phenomenon. The panelists will include a mixture of established academics in History and Political Science, graduate and early career researchers and activists (from Canada, Germany, Poland, the UK, Slovakia and Ukraine). They will deal with aspects of civil society and activism, elite politics and protests, regional connectivity and diffusion of protests, the visibility and staging of protests  and finally the role of the media in making protest and activism visible. 

The second panel, will assess the role of art and culture in political and social life, as well as moments and movements in contemporary art. The participants will include artists, activists, academics/’public intellectuals’ and curators (from Ukraine and Poland).  The panelists will deal with philosophical and practical aspects related to the staging and visibility of art, the role of art in protest, the role of protest art in societies, the concept of revolution and revolutionary art, and finally the connectivity between socio-political ‘revolutionary moments’ and booms in contemporary art and culture.

I hope that our discussions prove interesting you and that you will join and elucidate our conversations on the above themes and add to the dialogue on ‘revolutionary moments’ in politics and contemporary art. We look forward to your participation.

By Olga Onuch

Brought To  By:

The Polish Institute in Kyiv 

 

 

 

The OXFORD UNIVERSITY Consortium for UKRAINIAN Studies

 

     

 

 

 

 

Запис круглого столу 2 українська мов

Інсталяція/симпозіум „Революційні моменти”

Польський Інститут у Києві/Фундація Центр Сучасного Мистецтва

Присвячується 20 річниці падіння комунізму та 5 річниці „Помаранчевої Революції”

01.12.2009 – 20.12. 2009

“REVOLUTIONARY MOMENTS”

Це буде оповідь про «революційні моменти», які існують подібно кваркам, але які дуже важко побачити. Можна їх напевно відчути, піддатися їм, можна навіть теоретично дослідити їхнє походження, існування, вплив. Подібно, як сам революційний момент, який відчувається у повітрі, так і потреба розповісти про це висіла у повітрі. Є кілька причин, які підштовхнули мене зайнятися цим проектом. З одного боку, це своєрідний настрій річниці, а отже 20 років з моменту падіння Берлінської стіни, а заразом і комунізму, а може падіння комунізму, а заразом Берлінської стіни, а з іншого боку 5 років Помаранчевої революції в Україні. З іншого боку часто декларована молодими митцями та інтелектуалами позиція соціальної і політичної активності. Ще з іншого боку, довгі і пізнавальні розмови з моєю донькою Олею, стосовно її власних досліджень суспільних рухів в Україні і Аргентині. Можна було б подумати, що занурений в оточуючий мене дух часу, я не мав вибору і повинен був спробувати протистояти фактам і міфам, народженим цими двома поетичними словами «революційний момент». На це все наклалися мої власні роздуми і київський досвід. Це досвід багатьох років праці куратором сучасного мистецтва з просторoм Староакадемічного корпусу Могилянки, але також досвід існування частиною Помаранчевої революції на Майдані під «революційною сценою», як і в тих самих приміщеннях Могиляки, де у ритмі «революційного моменту» народилося покоління Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір). Покоління, яке домінує  на «мистецькій сцені» України і яке відкрилося для функціонування у європейській системі мистецьких інституцій.

Реалізуючи цей проект, я хотів би поділитись своїми передчуттями, що народилися на перетині мого власного досвіду з уламками інших знань, які я постійно осягаю. Протагоністом моєї оповіді не є ані ідеологія, ані її втілення у політиці, а невпинна туга за суспільним буттям. За досвідом буття особистості у середовищі, який реалізувався у моменті, не зважаючи на переживання революційного моменту. Сцена, поставлена на Майдані у листопаді-грудні 2004 року була вівтарем, на якому з’являлися чергові провісники, що несли слово і пісню. На великих екранах з обох боків сцени, неначе в іконостасі з’являлися у наближенні постаті і обличчя. Ця quasi-релігійна вистава, у якій брали участь тисячі віруючих, бо гаряче віруючих, тривала день і ніч, аж доки не знайшла своє вимолене здійснення, а згодом поступове розчарування, коли досвід революційного моменту вистиг. Сьогодні, сцена перенесена з Майдану – стоїть пуста і втиснута, розпираючи собою сакральний простір Староакадемічного корпусу Могилянки, свого часу приміщення церковного братства. На фоні сцени та її горизонтів з’являються документальні легко розмиті записи схопленого і завмерлого часу здійснення у «революційному моменті». Тоді ж, у цьому насиченому історією Староакадемічному корпусі Університету Києво-Могилянська Академія, що стала своєрідним помешканням для Центру Сучасного Мистецтва, відбулася небачена раніше містерія. Молоді люди, студенти, митці зі своєю невикористаною енергією, з вірою та чистими намірами ставали апологетами «революційного моменту», моменту, який хочеться схопити, закрити у долонях, в думках і з заплющеними очима насититись станом піднесення. Сьогодні у пустому приміщенні, за опустілою сценою надалі молоді митці, науковці, інтелектуали досліджують, кожен у своїй власній системі координат і емоційних асоціацій визначають інтелектуальний горизонт, від якого відштовхуються. Досвідченіші, випробувані боротьбою приречені на красиві жести, піднесені маніфести, глибокий аналіз, блискучий синтез в очікуванні на черговий «революційний момент». Ми спостерігаємо за процесом їхніх потужних змагань ми сприймаємо інформацію. Сцена залишається пустою.

Проект, що триватиме від 01 до 20 грудня 2009 року у приміщенні колишнього Центру Сучасного Мистецтва при Національному Університеті Києво-Могилянська Академія у Києві, являтиме собою загальну виставу, у якій сувора роль куратора, митців, науковців, публіки, одним словом – постаті учасників – розмиті і перемішані. Ініціатором проекту є митець і куратор Єжи Онух, а учасниками проекту стали, серед інших, група Р.Е.П. (Гнилицька, Хоменко, Кадирова, Кадан, Кузнєцов, Наконечна), Йоанна Райковска, Анна Лазар, Ольга Онух (Оксфордський Університет), Міхал Сємєчка (Оксфордський Університет), Олеся Островська, Марта Дичок (Univ Western), Ендріо Вільсон (University College London), майор Вальдемар Фридрих – Помаранчева Альтернатива, Микола Рябчук, Олексій Радинський (Центр Візуальної Культури НАУКМА) та додатково запрошені цими особами учасники/гості. Медійну інсталяцію (сцена екрани, citilight) супроводжуватимуть зустрічі, дискусії, презентації та спільна робота учасників проекту. Кульмінацією зустрічі стануть дві дискусії, що відбудуться 19 грудня у Староакадемічному корпусі Університету Києво-Могилянська Академія. Запис публічного процесу, що триватиме двадцять днів, буде задокументовано, серед іншого, у спеціальному виданні. Співорганізаторами проекту є Інститут Адама Міцкевича, Польський Інститут у Києві, Фундація Центру Сучасного Мистецтва у Києві, Національний Університет Києво-Могилянська Академія.

Brought To  By:

The Polish Institute in Kyiv 

 

 

 

The OXFORD UNIVERSITY Consortium for UKRAINIAN Studies

 

     

 

 

 

 

 Wystawa/sympozjum „Revolutionary Moments”

Instytut Polski w Kijowie/Fundacja Centrum Sztuki Współczesnej przy Narodowym Uniwersytecie „Kijowsko-Mohylańska Akademia w Kijowie” dedykowane 20 rocznicy upadku komunizmu i 5 rocznicy „Pomarańczowej Rewolucji” 

01.12. 2009 – 20.12. 2009

“REVOLUTIONARY MOMENTS”

Będzie to opowieść o “momentach rewolucyjnych”, które podobnie jak kwarki istnieją ale które trudno uchwycić. Można je na pewno odczuć, dać im się ponieść, można nawet dokonać teoretycznego oglądu ich pochodzenia, istnienia, oddziaływania. Podobnie jak sam moment rewolucyjny odczuwany jest niejako w powietrzu, tak i potrzeba opowiedzenia o tym  wisiała w powietrzu. Jest kilka przyczyn dla których podjąłem się pracy nad tym projektem. Z jednej strony to obecny ton rocznicowy, a wiec 20 lat od upadku berlińskiego muru a z nim komunizmu a może upadku komunizmu a w jego konsekwencji berlińskiego muru, z drugiej 5 lat od pomarańczowej rewolucji w Ukrainie. Z innej strony często deklarowana przez młodych  artystów, intelektualistów postawa aktywizmu społecznego i politycznego. Z jeszcze innej strony  długie i odkrywcze dla mnie rozmowy z moja córka Olą dotyczące jej własnych badan nad ruchami społecznymi  w Ukrainie i Argentynie. Można by uznać, ze zanurzony w otaczający mnie duch czasu nie miałem wyboru i musiałem podjąć próbę zmierzenia się z faktami i mitami wywołanymi tymi dwoma poetycznie brzmiącymi słowami “moment rewolucyjny”. Na to wszystko nakładają się moje własne przemyślenia i kijowskie doświadczenia. Są to doświadczenia wielu lat pracy jako kuratora sztuki współczesnej z przestrzenia staroakademicznego korpusu mohylanki ale także doświadczenie bycia częścią pomarańczowej rewolucji zarówno na Majdanie pod “rewolucyjna scena” jak i w tychże pomieszczeniach mohylanki w których w rytmie “rewolucyjnego momentu” rodziło się pokolenie R.E.P (Rewolucyjna Eksperymentalna Przestrzeń). Pokolenie, które zdominowało “scenę artystyczną” Ukrainy i które otworzyło się na funkcjonowanie w europejskim systemie instytucji artystycznych.

Realizując ten projekt chciałbym podzielić się swoimi intuicjami, które rodziły się w zetknięciu moich własnych doświadczeń z docierającymi do mnie nieustająco okruchami wiedzy. Protagonistą mojej opowieści nie jest ani ideologia ani jej wcielenie w  politykę  a nieustająca tęsknota za byciem we wspólnocie, za doświadczeniem bycia osobą we wspólnocie, które realizowało się poprzez uchwycenie  i przeżycie “momentu rewolucyjnego”. Ustawiona wówczas ( listopad-grudzien 2004) na Majdanie scena była “ołtarzem” na którym zjawiali się kolejni celebranci niosący słowo i pieśń. Na wielkich ekranach po obydwu  stronach sceny jak w ikonostasie pojawiały się w zbliżeniach postacie, twarze. Ten quasi religijny spektakl w którym uczestniczyły tysiące wiernych bo gorąco wierzących trwał dzień i noc aż znalazł swoje wymodlone spełnienie a później postępujące rozczarowanie, kiedy doświadczenie “momentu rewolucyjnego” ostygło. Dzisiaj scena przeniesiona z Majdanu stoi pusta i wciśnięta, wręcz rozsadzająca  sakralna przestrzeń staroakademicznego korpusu mohylanki, kiedyś refektarza cerkiewnego bractwa. W tle sceny w jej horyzoncie pojawiają się dokumentalne lekko rozmyte zapisy uchwyconego i zamrożonego czasu spełnienia w “momencie rewolucyjnym”.  Wówczas w tej nasyconej historią przestrzeni staroakademicznego korpusu Uniwersytetu Kijowsko-Mohylańska Akademia, będącej siedzibą  Centrum Sztuki Współczesnej odbywało się niespotykane wcześniej misterium. Młodzi ludzie, studenci, artyści, ze swoją niespożytą energią, z wiarą i czystymi intencjami stawali się apologetami “rewolucyjnego momentu” , momentu, który chcieli uchwycić , zamknąć w dłoniach, w myślach i z zamkniętymi oczyma  nasycać się stanem uniesienia. Dzisiaj w pustym pomieszczeniu za opustoszała scena ciągle młodzi artyści, naukowcy, intelektualiści penetrują, każdy w sobie wiadomym systemie znaków i odniesień przestrzeń emocjonalną, wyznaczają horyzont intelektualny wobec jakiego chcą się pozycjonować. Dojrzalsi, doświadczeni bojem, wydają się jednak skazani na piękne gesty, podniosłe manifesty, głębokie analizy, błyskotliwe syntezy w oczekiwaniu na kolejny “moment rewolucyjny”.

Możemy śledzić proces ich mozolnych zmagań, nadawanych komunikatów. Scena pozostaje pusta.

Projekt trwający od 01 grudnia do 20 grudnia 2009 w siedzibie byłego Centrum Sztuki Współczesnej przy Narodowym Uniwersytecie Kijowsko-Mohylanska Akademia w Kijowie będzie zbiorowa kreacją w której  sztywne role kuratora, artystów, naukowców, publiczności innym słowy kreatorów ulegają daleko idącemu rozmyciu i przemieszaniu. Inicjatorem projektu jest artysta i kurator Jerzy Onuch a do udziału zostali zaproszeni min. grupa R.E.P (Hnylytska, Chomenko, Kadyrowa, Kadan, Kuzniecow, Nakoneczna), Anna Lazar, Olga Onuch (Oxford Uniw), Michal Semicka (Oxford Uniw.) kuratorka Olesia Ostrowska. Marta Dyczok (Univ Western) , Andrew Wilson (Uniwersity College London), Major Waldemar Frydrych (Pomarańczowa Alternatywa), Oleksij Radynskyj i przez w/w dodatkowo zaproszeni uczestnicy/goście. Medialnej instalacji (scena, ekrany, citylighty) towarzyszyć będą spotkania, dyskusje, prezentacje i wspólna praca uczestników projektu. Kulminacją spotkania będą dwie panelowe dyskusje, które odbędą się 19 grudnia w Staroakademicznym korpusie Uniwersytetu Kijowsko-Mohylanska Akademia. Zapis trwającego 20 dni publicznego procesu zostanie utrwalony min. w specjalnym wydawnictwie. Współorganizatorami projektu są Instytut Adama Mickiewicza, Instytut Polski w Kijowie oraz Fundacja Centrum Sztuki Współczesnej w Kijowie, Narodowy Uniwersytet Kijowsko-Mohylańska Akademia.

Brought To  By:

The Polish Institute in Kyiv 

 

 

 

The OXFORD UNIVERSITY Consortium for UKRAINIAN Studies